Розвиток електронних державних послуг – одне з найважливіших досягнень для українського держсектора за останні роки. До кінця 2018 року в Україні були доступними вже 117 послуг на урядовому порталі, що надаються за допомогою інтернету. Чому особливий акцент я роблю саме на цих процесах? В першу чергу тому, що тут ми не наздоганяємо втрачене, а рухаємося в одному ритмі з Європою. Там концепція розвитку електронних послуг на 2016-2020 роки передбачає дуже схожі з нами проекти. Чому це так важливо? Давайте розберемося.

Найбільш очевидні причини – усунення бюрократії і корупції. Питання вирішуються оперативно, а виключення людського фактору прибирає можливість хабарництва. Далі слідує вивільнення ресурсів держслужбовців – фахівці зможуть займатися більш корисною і ефективною роботою, а ті, хто прийшов заради нечесних заробітків, просто підуть. Відповідно, чим менша армія чиновників, тим більше можливостей витрачати бюджет на дійсно потрібні програми. Але і це тільки вершина айсберга.

На більш глибинному рівні такі процеси змінюють уявлення населення про державу. Те, про що так давно говорили, про державу, як сервіс, тепер втілюється в життя. І відмотати цей процес назад вже буде непросто, адже люди звикнуть саме отримувати те, що їм потрібно, а не кланятися чиновникам або сидіти в принизливих чергах.

В Європі це розуміють і тому активно підтримують такі процеси фінансуванням і експертизою. Більш того, в самому Євросоюзі в Стратегії детально розписані тільки перші кроки розвитку електронних державних послуг, а подальші дії обговорюються разом з населенням і бізнесом. Це дає можливість ще сильніше розвивати демократичні процеси і створювати саме те, що необхідно людям.

У нас теж є схожі приклади. Наприклад, інвестування OpenDataBot в проект бота для пошуку залізничних квитків RailwayBot. Фактично, це приклад того, як бізнес створює потрібну суспільству послугу та допомагає боротися з перекупниками і оптимізує систему. Сподіваюся, що далі цей процес ініціювання проектів бізнесом і громадськими об’єднаннями тільки посилиться. Але вже зараз ясно, що електронні сервіси стають все більш популярними у населення.

Говорячи про взаємозв’язок бізнесу та розвитку системи електронних держпослуг, не можна, звичайно, не згадати досвід Естонії, де питання діджиталізаціі уряду було перетворено в національний бренд і дозволило також комунікувати інвестиційну привабливість країни, як держави, яка відкрита для інновацій. Це ще раз підкреслює комплексність таких змін, коли за однією дією тягнуться й інші, спрацьовує ефект переливу. Фактично, країна змогла з пострадянської території розвинути нову ідентичність і залучити в країну кошти і бізнес. Сліпо копіювати такий підхід Україні, звичайно, не варто – у нас є своя специфіка, але варто розуміти, що за розвитком діджитал-інструментів слідують і інші можливості.

Безумовно, таке реформування має також проводитися критично. І я зовсім не закликаю забути про все на світі і всім кинутися тільки в електронні держпослуги. Навпаки, я вважаю, що суспільна увага до питання – це можливість для реалістичної оцінки процесів, пошуку слабких місць і їх доопрацювання. До того ж уваги вимагають і структури, що створюють електронні інструменти, адже демократія працює в налагодженій системі стримувань та противаг. Але те, що ми робимо сьогодні – це відмова від морально застарілих систем, які тільки те й робили, що намагалися себе зберегти, змінюючи вигляд і назву. Зараз є шанс створювати нові, більш гнучкі, потрібні і зручні структури. Саме в цьому полягає завдання суспільства. І це більш масштабні зміни, ніж навіть подолання корупції.