У сучасному бізнесі існує популярна думка, що в основі будь-якого успіху лежить неймовірна ідея. Знайти блакитний океан і досягти успіху – мрія будь-якого початківця стартап-бізнесу. І все це правда, адже ми живемо в еру економіки інновацій, та принципово важливим є те, щоб ідеї не розчинялися в мріях. А для цього потрібні гроші.

Скрізь в світі стартап-економіка тримається на підтримці інвестиційних фондів і бізнес-ангелів. І в Україні ця територія в останні роки теж починає значно розвиватися. Однак ресурси на проект куди складніше отримати, якщо він лише на стадії ідеї та бізнес-плану. Як правило, від підприємців очікують вже якихось етапів реалізації. Але, щоб ці етапи пройти, необхідно теж вкладати гроші. Таким чином, розвиток малого бізнесу зараз неможливий без позикових ресурсів.

Підтримка держави? Номінально вона існує, але по факту усе, що розвивається в нашій країні пов’язане з бюрократичною тяганиною і тривалими періодами очікування. Проходячи всі кола пекла звітностей, легко загубити запал, а в підсумку так і не дійти до реального втілення проекту. Банківські пропозиції теж часто не підходять, оскільки бізнесмени дуже рідко володіють достатнім заставним активом. А усі програми, що рекламуються: «надкорисні» і «надлояльні» виглядають ризиковано, а часом призводять до небажаних наслідків у вигляді настирливих дзвінків від підозрілих осіб.

Не можна казати, що проблеми українських стартаперів унікальні. В інших країнах світу вони також виникали, але там було знайдено рішення – краудфандінг. Дійсно, це не тільки спосіб зібрати кошти від донорів, а й можливість реально перевірити потенційну зацікавленість аудиторії в продукті. Крім усього іншого, такий підхід ще і дозволяє бізнесу бути більш незалежним, отримуючи кошти без прив’язки до великого фонду або компанії. Донори ж можуть розраховувати або на подальшу лояльність від творців продукту, або на інші преференції.

Все це здається таким ідеальним, що просто не може не спрацювати. І дійсно, за кордоном цей досвід апробований багаторазово і приносить свої плоди. Більш того, зростає не просто кількість проектів на цих майданчиках, а й самі майданчики з’являються все частіше. І успіху на них досягають і українські стартапи. Але все це зручно тільки в тому випадку, якщо сам продукт орієнтований на глобальний ринок. А що якщо він розроблений виключно для України?

Як не прикро, але в Україні краудфандінг існує з великими труднощами. Показовим у цьому плані є досвід проекту «Одеський малюк» – збір коштів на фільм Георгія Делієва. За умов максимального використання інструментарію і якісного підходу організаторам вдалося зібрати лише невелику частину коштів з замовлених 3,7 млн ​​грн., а врятувала проект лише підтримка декількох великих інвесторів, які сформували, по факту, загальний бюджет. Та витрати на промо-компанію за для збору коштів в рази перевищили суму, яку зібрали від рядових донорів. Безумовно, потрібно пам’ятати, що культурний продукт – це особлива територія і в її умовах загальні правила не працюють, але схожим негативним досвідом може поділитися велика кількість українських бізнес-проектів.

Причин багато. Від загальної недовіри до процесу збору коштів (всі ще пам’ятають історію з дитячою клінікою «Україна 3000») до неактуальності підтримки бізнесу саме зараз. Та ще й коли в суспільстві переважає думка, що у населення і так недостатньо грошей, щоб ними ще й ділитися. Такий стан справ підтверджує і міжнародний рейтинг благодійності World Giving Index, який підготувала Charities Aid Foundation. Україна в ньому займає 101 місце з 126 країн. Зрозуміло, благодійність і краудфандінг – різні території, але готовність віддавати гроші можна оцінити за допомогою таких рейтингів.

Як виправити ситуацію? Треба починати з малого: спочатку розробляти такі проекти, що вимагають невеликих інвестицій і приносять швидкі результати. Чим більше їх буде, тим більше буде зростати довіра. І, звичайно, все це можливо тільки за умов загального економічного зростання, коли рівень життя населення підвищиться. Зараз успішний краудфандінг все ще є винятком, але такий стан справ треба змінювати, тому що без нього поле нових бізнес-проектів саме по собі не збільшиться, а розраховувати на те, що всі стартапи магічним чином стануть юнікорнами – це обманювати самих себе.