Найочікуваніша новина сьогодні – вакцина від коронавірусу. Навіть серйозні ЗМІ рясніють матеріалами про те, що якась група вчених вже знайшла порятунок і починає тестування. При цьому, якщо спочатку йшлося про те, що на тестування потрібні рік-півтора, то тепер говорять про декілька місяців. Наука наповнилася сенсаційністю, і на тлі відміни пісенних європейських конкурсів і футбольних баталій люди спрямували свій азарт і увагу тільки на вірус. Це можна пояснити. Питання в тому, яке місце України в цьому новому чемпіонаті?

Президент Володимир Зеленський пообіцяв мільйон доларів за розробку вакцини. Звучить дуже яскраво, але тільки так це не працює. Наукомісткий сектор економіки вимагає грошей не після, а до. Саме на розробку потрібні мільйони, адже це не вестерн про «дикий захід»,  де мова йде про те, щоб спіймати злочинця.

Якщо проаналізувати багаточисельні повідомлення про розробки вакцини, то видно, що в боротьбу включилися великі центри, що підтримуються державою, або ж університетами чи фармакологічними гігантами. Розробки вакцин для них – не старт з нуля, а продовження системної роботи. Показовий приклад – заява міжнародної групи розробників, що координуються ВООЗ.

Понад 120 підписів від вчених з різних країн світу – це свідчення того, що досягнення оперативних результатів вимагає серйозної координації і об’єднання зусиль. Саме такі процеси дозволяють прискоритися і спрямувати більше ресурсів на даний напрямок. Наука не працює як оперативний штаб – її не можна згуртувати під задачу і швидко отримати результат. Вона спирається на тривалі дослідження і перевірку даних.

Розвиток наукоємного сектора економіки (і мова, зрозуміло, не тільки про створення вакцин, а набагато ширше) вимагає великих коштів і вміння мислити на великих дистанціях. В Україні ж навіть підтримка IT була зосереджена на швидких досягненнях, але для безпеки країни важлива системна підтримка науки, яка стане в нагоді в критичний момент. В результаті українські стартапи, які за останні роки виходили в галузі біотеху, шукали інвестицій переважно на північноамериканському ринку. І мова йде не просто про фінансування від компаній з США, але про реєстрацію самих стартапів, розташування лабораторій і багато іншого.

Якщо Україна в чомусь і вигравала, то в швидкості та дешевизні проведення тестувань. Старі жарти про те, що наша країна – сировинна база для світу (від продукції АПК до металургії) на цьому тлі набуває нового звучання. Україна ще й база для недорогих тестувань, які національне законодавство дозволяє провести простіше і швидше, ніж в США.

Постійне повторення думки, що ставку на технологічний сектор не можна відкладати «на майбутнє» нарешті втратило сенс. Майбутнє у вигляді вірусу настало. І українська наука зустріла його без зброї. Тепер потрібно думати над тим, які висновки зробити з цих помилок, і чи стане наука пріоритетом для держави. Якщо взяти до уваги триваюче падіння промислового виробництва, яке почалося ще задовго до карантину, то про науку варто думати вже зовсім в критичні терміни.

Втім, за існування загальних несприятливих обставин, є і хороші новини. В Офісі президента поділилися новинами щодо тестування апаратів ШВЛ від двох українських виробників. Що це за компанії, чиї комплектуючі використовують і де налагоджена виробнича база – не повідомлялося. Але хочеться вірити – якщо тести будуть успішними, то цей кейс може стати початком для більш системного розвитку наукомістких виробництв в Україні.

Державі в цілому важливо зрозуміти, що світ сьогодні не дарма бореться саме за вакцину, а не за ліки. Вакцина – це те, що рятує від зараження, превентивний засіб. І робота з наукою влаштована саме таким чином. Спочатку підтримка – потім результат.