Шість років тому в Україні почався Євромайдан, базовою вимогою якого було підписання угоди про Асоціацію України з ЄС. Звичайно, для багатьох громадян більш принциповим був очікуваний перехід до безвізу, але і важливість економічного співробітництва складно переоцінити. Сьогодні, з відстані вже існуючої дистанції у часі зрозуміло, що той документ, який тоді здавався фінальної метою – став лише першим кроком до розвитку довгострокового співробітництва.

Після закріплення вектора на євроінтеграцію багатьом здавалося, що інвестиції в країну хлинуть нескінченним потоком. Але реальність виявилася куди більш прозаїчною.

Зовнішні фактори (агресія РФ) разом з хронічними внутрішніми проблемами (корупція і тривалі реформи) негативно вплинули на інвестиційний стан справ. При цьому не можна сказати, що ситуація є критично негативною, але доводиться констатувати – в порівнянні з домайданівським періодом помітний стрибок не відбувся. За останні роки інвестори як поступово відкривали для себе нашу країну, так і збільшували свої сумніви щодо неї.

Форматом боротьби з упередженнями стали всілякі форуми і конференції. Однак їх ефективність змушує дивитися на них критично: велика кількість програм і колосальних обіцянок так і залишаються деклараціями, які ніхто і не починав втілювати у життя. Разом з тим, потрібно віддати належне,  – існують і такі події, організатори яких і не намагаються претендувати на щось захмарне, а цілком усвідомлено виконують необхідну місію.

Одна з таких подій – Щорічне українське інвестиційне роуд-шоу, яке днями відбулося в Лондоні вже втретє. Тут варто відзначити одразу кілька переваг такого підходу.

По-перше, сам формат роботи не на своїй території. Все є логічним – якщо ми хочемо знайти  іноземних інвесторів, то потрібно йти туди, де вони є, а не просто чекати на них вдома. І Лондон виступає принципово важливим майданчиком як одна з міжнародних фінансових столиць.

По-друге, спрацьовує продуманий підбір учасників – перші особи як зі світу бізнесу, так і з державного сектору. Часто це не публічні фігури, а саме ті, кого називають decision makers. Серед спікерів: Інна Метельова, заступниця Міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України; Артем Шевальов, член ради директорів ЄБРР від України; Шевкі Аджунер, Голова Наглядової ради «Укрзалізниці» і багато інших.

І по-третє, що випливає з попереднього, – актуальна тематика. 4 сесії охоплюють загальний перелік тем, що цікавлять потенційних інвесторів: від державних реформ, гарантій безпеки інвестицій до найбільш перспективних галузей для вкладення коштів і нових політик кредитування або передачі в концесію.

Завдання такої події – це не очікування миттєвого прориву. Такий підхід був би занадто наївним. Його мета: підтримувати увагу до України, утримувати її в полі зору інвесторів не тільки в сенсі складних подій і негативних інформаційних повідомлень, але і нагадуючи про можливості і позитивну динаміку в економіці. У великій економіці подібний форум – це саме інструмент системної роботи, а не разова подія, від якої багато на що очікуєш.

Києву зараз треба бути проактивним в міжнародній політиці та економіці. Нагадувати про себе,  виходити з пропозиціями про нові бізнес-проекти і державні ініціативи. Наша країна дійсно цікавий напрямок для інвестицій, і нам є що запропонувати світу. Але не можна забувати, що ми – одна країна з багатьох, яка в очах великих інвесторів є дуже непомітною серед країн з подібною економічною ситуацією і подібним статусом у світовій економіці, а тому за для досягнення мети потрібно працювати системно.