Слово «стартап» в Україні вже стало магічним. Так, немов воно дає відповіді на всі питання. І це непогано до того часу, поки дає перевагу суспільного схвалення нових форматів бізнесу. Але в такій зоні комфорту теж не можна залишатися надовго – бізнес повинен розвиватися, а не завжди сподіватися на ранню стадію проекту.

Обговорити це питання мене підштовхнув «Український фінтехкаталог 2019», підготовлений EY в Україні в рамках проекту USAID «Трансформація фінансового сектору». Із звіту можна зробити парадоксальний висновок про те, що фінтех вже оформлюється як окрема сфера діяльності в Україні, виходить на міжнародні ринки, але бізнес-проекти все ще вважають себе стартапами (48,8% респондентів відповіли позитивно на це питання). І це при тому, що по суті вони такими давно не є – умовою включення в дослідження було отримання проектом прибутку. Тут, звичайно, можна сказати, що це термінологічна плутанина і просто данина моді, але мені здається, що проблему «інфантильності» інноваційного бізнесу теж не можна випускати з уваги.

Серед інших оцінок експертів EY – нестача реалістичної та критичної оцінки власних можливостей на міжнародних ринках. Більше половини опитаних фінтехпроектів вже працюють в ЄС, ще 25% на ринках США і Канади, а також в Азії. Але при цьому багато хто з них бачать себе мало не носіями унікального рішення, здатного завоювати світ. Все це точно збігається з побутовим сприйняттям стартапу, сформованим в останні роки. Такою собі чарівною паличкою, яка одним помахом перетворює ідею в багатомільярдний бізнес в просторі блакитного океану. Наївно думати, що це так. Технологічний бізнес також досить конкурентний, і усвідомлення цих реалій дозволяє значно ефективніше вибудовувати довгострокові стратегії розвитку бізнесу і рухатися вперед, розширюючись і розвиваючись.

З такою критикою ринок фінтеху дійсно зміцнів за останні роки. І той нестандартний для світового формату факт, що у нас безліч рішень існують без банківських інвестицій – гарне підтвердження сили інновацій. Навіть без обережного і консервативного банківського сектору нові проекти пробивають собі дорогу, звертаючись до клієнтів безпосередньо. Приємним і важливим було дізнатися, що для 75% респондентів на пошук пілотних клієнтів для нових фінтехрішень знадобилося менше 6 місяців. При цьому серед тих, хто пропонує послуги і рішення банкам, результат дуже схожий (73,6%).

В цілому ж дослідження показує, що включеність українських фінтехпроектів в міжнародні проекти дозволяє їм швидше і точніше реагувати на глобальні виклики. У той же час банківський сектор, що не помічає і недооцінює зростаючий попит на фінтех, ризикує все більше втрачати прибутки. Якщо 88% світових постачальників фінансових послуг вважають, що їх ринкова частка знаходиться під значним тиском з боку фінтехрішень, то в Україні цю нішу наче не вважають серйозною. У той час, коли можливості для впровадження аналогічних рішень банкам потрібно шукати вже зараз.

Під виглядом стартапів чи ні, але фінтех-ринок в Україні стає все серйознішим. І це треба вітати, тому що нові рішення стають не тільки зручніше бізнесу і кінцевим споживачам, а й сприяють диверсифікації ринку. Єдине – важливо перерости образ «стартапу», адже зависання в будь-якій зоні комфорту призводить до нереалістичної оцінки загроз, а отже, підвищує ризики для бізнесу. Це вже видно по банках, які пропустили фінтех. І буде дуже сумно, якщо схоже трапиться з самими інноваційними проектами.