Кожен стартап мріє стати єдинорогом. Той самий один мільярд для розробників звучить як вхід у велику гру і можливість виходу на стійкий рівень. Звичайно, це ще не означає вихід на окупність, але інвестиції такого масштабу точно говорять про якість ідеї. До недавнього часу в Україні ніхто не міг претендувати на такі досягнення. Зараз таких компаній вже 6. Тенденція хороша, але як зробити так, щоб їх ставало ще більше?

На старті варто розуміти, що українські стартапи такого масштабу вже не зовсім українські. Так, їх творці з України, тут же часто базуються команди розробників, а ось штаб-квартири, як правило, знаходяться в Кремнієвій долині. За умов всієї диверсифікації стартап-економіки саме цей регіон залишається найбільш значущою точкою тяжіння ресурсів. Та мова йде не тільки про гроші, але й про компанії, які їх надають – це інвестори з репутацією, чий портфель стартапів вже стає знаком якості. Все це ще раз підтверджує ту тезу, що для розвитку стартап-економіки важливі не тільки ідеї і можливості їх реалізувати, а й інфраструктура. І судячи з результатів українських підприємців – саме з останнім пунктом в нашій країні проблеми.

В ЄС, який нам географічно ближчий, ринок теж розвинений. За підсумками першого кварталу 2019 року в країнах Європи було 160 стартапів-єдинорогів. Найбільше в Великобританії (62) і Німеччині (27). Непогані показники в Нідерландах (13) і Швеції (11). Тут цікаво, що начебто відрив від України невеликий, але не варто обманюватися. Головний стрибок у всіх зазначених країнах стався між 2013 і 2014 роками. Саме з цього моменту єдинороги стали з’являтися відразу групами (в Великобританії і зовсім десятками). І це не диво, а результат довгострокової стратегії, перехід з кількості в якість. Інноваційна економіка розвивається там уже півтора десятка років, а іноді й довше. Та Україна змушена проходити цей шлях швидше – по суті, у нас поки було всього 5 років, так що результат досить непоганий. І так, на такій дистанції, ставка на просування через розкручені місця сили, на зразок Каліфорнії, абсолютно виправдана. Інша справа, що для держави – це не найкращий варіант.

Наші сусіди з Польщі, коли розповідають про Драконову долину – найшвидший стартап у Кракові, кажуть й про роль українців у цьому процесі. Приплив кваліфікованих інженерів і айтішників дозволяє локальному бізнесу домагатися швидких успіхів і постійно отримувати свіжі ідеї та навички. Але, що добре їм (і самим фахівцям), то є вкрай проблематичним для України. Витік професіоналів триває, і наші профі якщо і стали довше затримуватися на батьківщині, то тільки для того, щоб отримати досвід і перебратися за кордон на вигіднішу вакансію. Як цього уникнути? Відповідь парадоксальна: припинити думати про стартап-економіку в національних термінах. Світ нових технологій глобальний, а тому не треба все робити українцям, а й запрошувати сюди міжнародні проекти. Циркуляція ідей і фахівців допоможуть вирівняти зарплати, а Україна припинить бути постачальником кадрів та ідей, але стане ще і хабом для ініціатив з усього світу. Звичайно, про це простіше сказати, ніж зробити, але стратегічно рухатися варто саме в цьому напрямку.

У світі існує безліч засобів залучення інноваційного бізнесу: податкові пільги як в Естонії, доступ до дешевої і привабливої нерухомості (пільги на оренду IT-офісів в історичному центрі Барселони), стартап-візи (діють в більш, ніж 15 країнах) і багато іншого. Але в нашому контексті тільки такі заходи будуть декоративними – все ще залишаються високими ризики для інвесторів, немає реформи судової системи, корупція продовжує впливати. Українська стартап-економіка за останні роки досягла видатних результатів, але вже зараз видно, що це не межа, а тільки початок. Тепер важливо перетворити успіх окремих ідей в системні зміни для галузі і навіть для всього суспільства.