Київський міжнародний економічний форум нарешті стає подією. Не в значенні приводу для публікацій в ЗМІ – таким він був завжди, а подією для бізнес спільноти, місцем, де озвучують свіжі (часом навіть провокаційні) ідеї, і де зароджується обговорення майбутніх векторів розвитку. В цьому відношенні особливо важливим є те, що темою цього року було бачення майбутнього.

Організатори традиційно намагалися дивувати цифрами і масштабом: 2 тис. учасників, 110 спікерів, 22 панельні дискусії. Все це так, але не думаю, що кількість має значення. Куди важливішим є контент, який звучав. І в цей раз він дійсно був. Та і тема вкрай актуальна – індустріальна революція 4.0 і місце в ній України.

Дуже показовою була реакція Джека Ма, засновника Alibaba Group, який обурився тим, що товари з Китаю в Україну доставляються зараз за 4-7 днів. На його погляд – це швидкості минулого століття. Що ж, звучить провокаційно і обнадійливо одночасно. Ми вкотре можемо переконатися, що тільки робимо перші кроки в новому технологічному світі, але в України все ж є шанси прискоритися. Головне – не втратити вікно можливостей, доки нові стандарти тільки формуються. І в цьому відношенні форум принципово важливий – тут не стільки ярмарок досягнень (хоча і цього не уникнути), але й можливість знайти зачіпки для майбутнього розвитку.

Яким же буде це саме майбутнє? Відповідь проста і складна водночас. Технологічним і людяним. Саме такий парадокс пройшов червоною стрічкою через усі найцікавіші обговорення. Так, роботизація вже близько, та рішень на основі AI буде ставати тільки більше, але всі зміни створюються для людей і з урахуванням їх вимог.

Як електрика та кібернетика змінили світ, але не знищили його, так само буде і з новими технологіями. Так що питання скоріше в тому, хто виграє від їх впровадження. За всіх умов – це дотримання технологічності, тому що компанії все ще тримаються на людях і репутації. Саме цю думку повторювали учасники, та підтвердили її цифрами.

За даними Reputation Institute, 65,1% людей під час здійснення покупки, беруть до уваги не сам продукт, а його характеристики і репутацію. Більш того, кореляція відбувається не між знанням про продукт і його репутацією, а між розумінням того, чим саме займається компанія. Тобто, куди важливішою є інформація про виробника, ніж характеристики окремого продукту. Все це означає, що ставка на прозорість і зворотний зв’язок працює, а значить, світ повинен ставати тільки більш чуйним до очікувань споживачів.

Ще з цікавих спостережень – розмови про креативність та освіту. Ми звикли оперувати двома елементами, які взаємо виключають один одного: очікувати на творче рішення, але при цьому на таке, яке вже перевірили на досвіді. Але, як показує практика, кейси, які спрацювали раніше, так більше не працюють. І якщо їх і варто вивчати, то для того, щоб відкривати нові можливості, а не намагатися повторити чийсь досвід.

Цікаво також, що бізнес частіше говорить про бажання «мислити малим». Та не категоріями багатства або експансії, а економією і точним технологічним підходом до деталей. Я б не називав це передвісником рецесії, а скоріше екологічним підходом. Приємно, що він стає все більш модним в світі, і, сподіваюся, буде таким і в Україні.

За підсумками форуму, думаючи про нові технології і пов’язані з ними страхи і побоювання, згадав кінокласику «Той, що біжить по лезу». Дія того фільму відбувалася в листопаді 2019 року, тобто саме зараз, але наш світ вже точно відрізняється від прогнозованого в ті роки темного пост-апокаліпсису. Кажу це до того, що прогнози і візіонерство влучні лише тоді, коли за ними йдуть дії. Щоб захистити себе від загроз і досягти результатів потрібні конкретні кроки. Форум закінчився – важливо переходити до втілення майбутнього вже зараз.