В інформаційному суспільстві дані (data) – головний товар і ресурс. Але якщо для інноваційних проектів – це обробка big data або робота зі збільшенням швидкостей, то для класичних ЗМІ і користувачів соцмереж головним фактором успіху стає хайп. Звичайно, бажання повідомити першими важливу інформацію є особливістю журналістики як такої. Однак останнім часом прагнення бути попереду інших зіграло злий жарт з професійними стандартами.

Принцип роботи ЗМІ – це привернення уваги до проблеми тут і зараз. Чим більше суспільної уваги отримує подія або явище, тим більш значущим воно здається глядачам і читачам. Зворотний бік такої ситуації: якщо про це не пишуть ЗМІ, то цього немає. У багатьох випадках такий принцип дозволяє дійсно мобілізувати населення на вирішення проблеми. Але останнім часом хайп існує буквально заради самого хайпу. Показовий приклад такої ситуації – пожежі в Австралії. Новини довели ситуацію до межі. І так, звісно, ​​проблема існує і потребує вирішення. Але ЗМІ говорили не стільки про неї, скільки просто експлуатували зображення пожеж, які лякають та одночасно зачаровують аудиторію. У цьому сенсі мас-медійний продукт складно відрізнити від голлівудських фільмів-катастроф, але ж новини це не фільми?

Завдяки розвитку технологій значно збільшився інформаційний натиск, який лавиною повідомлень накриває кожного користувача. Але самі ЗМІ не сприйняли ситуацію критично, а вдалися до гонки швидкостей і збільшення обсягів даних. Складається відчуття, що в гонитві за переглядами (див. «доходами від реклами») редакції шкодять самі собі.

Навантаження і недовіра зростають, а роль суспільного інституту, як четвертої влади, знижується. Президент США Дональд Трамп постійно називає національні ЗМІ (які не висловлюють йому прихильність) брехливими. І, аналізуючи результати його рейтингу, чимало американців поділяють його думку. Але парадоксальним чином вони продовжують споживати новини, тому що залежність від хайпу дуже висока.

Ще один приклад останніх тижнів – трагічна катастрофа українського літака в Ірані. Незліченна кількість гіпотез з перших хвилин і взаємовиключні версії нікому не відомих експертів. Нажаль, все це – бажання отримати якомога більше переглядів на «гарячій» темі, навіть якщо мова йде про людські життя. І, до речі, саме людська трагедія буквально відразу пішла на другий план, поступившись місцем політичним іграм.

Безумовно, я не намагаюся закликати до обмеження свободи слова чи збільшення контролю над ЗМІ. Більш того, я впевнений, що ситуація з ними – не чиясь змова або загальна професійна деформація. Швидше за все, це симптом нашого суспільства. ЗМІ – це справді дзеркало, і не тільки в тому сенсі «що» вони пишуть, але і в тому «як» це роблять. Якщо нам продають хайп, плітки і максимально скандальний контент, то на нього існує попит.

Висновки очевидні. Мені здається, що мова йде про те, що світ і технології в ньому змінюються занадто швидко. Не встигають прижитися нові етичні стандарти і методи роботи, але я впевнений, що і вони будуть формуватися, змушуючи всіх нас змінюватися. Хочеться вірити, що ЗМІ зможуть знайти методи роботи, які дозволять бути об’єктивними, зваженими, впевненими в своїх матеріалах, але при цьому швидкими і цікавими для аудиторії.

Один з таких прикладів останніх років – проект Bellingcat, який об’єднує волонтерів з усього світу. Думаю, що за такими платформами, чиї принципи формування інформації схожі з ідеями блокчейну (маю на увазі можливість горизонтального контролю даних на різних ділянках ланцюга), за ними майбутнє. І, звичайно, не варто забувати, що хайп швидкоплинний, а репутація тримається набагато довше.