Експорт агропродукції з України зростає. За перші п’ять місяців 2019 року на світові ринки з нашої країни надійшло аграрної продукції на $ 9 млрд. Держстатистики повідомляє, що це на 21,4% більше, ніж за аналогічний період минулого року. І це ще не межа – у світі готові купувати ще, якщо ми зможемо запропонувати більше. Домогтися цього дозволить грамотна політика щодо зернотрейдерів.

Зараз йде збирання озимих, а ярі прогнозують почати прибирати раніше термінів. Думаю, що процес збору врожаю вже помітили всі українці. Помітили в першу чергу за курсом долара – так, зниження вартості американської валюти по відношенню до гривні пов’язане частково саме з тим, що зернотрейдери купують продукцію у фермерів. І таке коливання наочно показує, наскільки важлива частка АПК в економіці країни.

Урожай цього року очікує бути рекордним за останнє десятиліття. І навіть вже зараз Україна за 2018-2019 рр. експортувала 49,7 млн ​​тон зерна, що є найкращим результатом з 1991 року. При цьому найбільше зростання продажів у кукурудзи – збільшення в 1,6 разів до 29,8 тисяч тон. Причина такого ривку в сприятливих метеоумовах: високих температурах і дощах. Однак хвалити зміни клімату не варто – те, що в один рік може бути причиною успіху, в іншій – стане умовою повного провалу. Взагалі, залежність агрокомплексу від природних умов необхідно мінімізувати. Зрозуміло, виключити її неможливо, але сучасні технології і рішення дозволяють бути більш точними в прогнозуванні та підтримці необхідних умов. Це вимагає інвестицій, але і дозволяє зробити роботу більш стабільною. До того ж, саме такого технологічного підходу очікують від країни міжнародні партнери.

Зараз основні напрямки експорту вітчизняної продукції: Китай, Індія, Єгипет, Туреччина і, звичайно, країни ЄС. Найбільш активні з них Нідерланди, Іспанія, Італія, Польща і Німеччина. Значну частку продукції закуповує Білорусь. Той факт, що з кожним роком всі ці покупці нарощують обсяги закупівель, підтверджує, що нашою сировиною задоволені. І це означає, що можна продавати набагато більше. Разом з тим, розвиток агрокомплексу має на увазі не просто збільшення посівних площ і навіть не тільки інтеграцію інновацій. Для серйозного розвитку АПК потрібна системна підтримка зернотрейдерів з боку держави. Мова не йде про преференції чи пільги, а скоріше про зменшення податкового тягаря. У цьому бізнесі й без того досить непередбачуваних умов, а для розвитку в довгостроковій перспективі потрібна стабільність.

Збільшення частки експорту зернових в загальному сальдо – це зміцнення позицій України на міжнародних ринках і, звичайно, нові надходження в бюджет країни. Зараз той момент, коли потрібно не радіти успіхам, а намагатися зробити їх нормою, стандартом. На самому початку незалежності Україна вже постраждала від надмірної віри в свій АПК. Це не означає, що проблема в самих можливостях аграрної сфери – проблема в умінні ефективно використовувати ресурс. Землеробство – це така галузь, що як і сама земля, не любить тривалого виснаження. Не можна тільки вимагати і одержувати – потрібно давати і сприяти розвитку. Якщо держава зможе створити умови для зростання агросектора, то, я впевнений, сьогоднішні рекордні показники будуть сприйматися як точка відліку для більш високих результатів.