У період криз та катастроф люди хочуть отримати чітке пояснення та зрозумілий алгоритм дій. Таке бажання легко зрозуміти, але ще легше їм скористатися. Потреба в експертній думці стає благодатним фундаментом для всіляких спекуляцій. Дуже небезпечно, коли справа стосується економіки: навіть найфантастичніші висновки, які розбавлені реальними показниками, можуть здаватися переконливими.

За останній час безліч разів аргументовано і чітко нам вже передрікали кінець світу. Кліматичні зміни, торгові війни, гонка озброєнь, коронавірус, падіння цін на нафту. Чи не щотижня ЗМІ оголошують причини. Як результат, інформаційний потік стає все щільнішим, люди не вдаються в аналіз деталей, приймають тенденційну подачу фактів, не встигають аналізувати. Що залишається? Тільки панікувати. На цьому тлі важливо вміти відокремлювати дійсно збалансовану експертну аналітику від глашатаїв апокаліпсису, які волають готуватися до гіршого.

Останніх викриває вміння мислити широкими мазками і конструювати глобальні висновки з розрізненого набору фактів. Особливо добре, якщо мова йде про події, що відбуваються якнайдалі, щоб у читачів було менше сумнівів і застережень. Ідеальний варіант – Китай. Відносно закрита країна з практично недоступним через мовний бар’єр інформаційним полем, але яка грає значну роль в світовій економіці. Не так давно вважалося хорошим тоном поміркувати про скупку китайцями американських активів, пізніше додалася тема торгової війни з США, а тепер в топи вийшов коронавірус. Епідемія якого в самому Китаї, до речі, вже закінчується.

Здивування викликають такі інформаційні провокації, де дії Китаю трактуються як ідеально розроблена схема. Наприклад, нещодавно активно розповсюджувався фейковий матеріал з російського сегмента інтернету про нібито блискучу операцію зі скупки дешевих акцій місцевих корпорацій мало не за наказом особисто Сі Цзіньпіна. Причиною падіння акцій був горезвісний вірус, а результатом угоди – порятунок рідної економіки і тріумф прозорливого китайського керівництва над «акулами світового бізнесу». Та вже за декілька днів ці начебто достовірні факти були спростовані.

Замість ефектної багатоходівки світ побачив інше – найзначніше, починаючи з 1991 року, падіння цін на нафту. Втративши за день близько 30% вартості, нафта трохи відіграла своє, але прогнози не тішать. Через паніку, яку спровокував коронавірус, виробництво скорочується, а з ним і споживання нафти.

Президент США Дональд Трамп з властивим йому популізмом повідомляє, що економіка тільки виграє від здешевлення нафти. Однак, як і завжди, все не так просто, і падіння в одному секторі тягне за собою інші. Різке зростання або падіння ціни – завжди проблема для глобальних процесів, які не люблять коливання. Уже зараз заговорили про нову рецесію, а новий прем’єр-міністр України попереджає про можливі проблеми і для нашої країни.

Українська економіка залежить від експорту металу, в тому числі і в нафтогазовий сектор. Падіння цін призведе до падіння попиту, а за ним – і скорочення виробництва в Україні. Втім, воно і так не радує показниками вже кілька кварталів. Якщо додати до цього проблеми з карантином (удар по авіа- і туристичної індустріях) і наростаючі депресивні настрої споживачів, то можна очікувати, що економіка країни не виграє від кризи, а скоріше навпаки.

Разом з тим, важливо розуміти, що навіть якщо криза неминуча і пояснюється сукупністю безлічі чинників, то її масштаб багато в чому регулюється панікою. Саме нераціональна поведінка погіршує ситуацію. Швидше за вірус біологічний поширюється вірус інформаційний. І стосується він всього навколо. Аналітика перетворюється на суцільний кошмар. Але навіть це закінчується. І виграють в цій ситуації ті люди, бізнеси, країни, які раніше інших вирвуться з виру паніки і почнуть шукати в катастрофах можливості для розвитку. Саме на це варто налаштовуватися вже прямо зараз.