Цифрові рішення і майбутнє – синоніми. Зниження бюрократії, автоматизація рутинних процедур, прозорість – так часто ми (і я особисто, як адепт нових технологій) говоримо про переваги інновацій. Але, зрозуміло, все це буде працювати, якщо зроблено грамотно. Втім, і це простіше сказати, ніж зрозуміти, що ж означає «грамотно», якщо правила нового світу формуються тільки зараз. Саме тому так важливо підтримувати суспільну дискусію в питаннях впровадження будь-яких електронних рішень, особливо на рівні держави.

Нещодавно Президент видав Указ про створення єдиного порталу електронних послуг. Такий вектор, безумовно, варто тільки вітати. Але потрібно і розуміти, в якому правовому полі він виявиться. Не дивно, що відразу після появи цієї новини деякі експерти нагадали, що в Україні законодавство з  питань  захисту персональних даних формувалося вже досить давно, а реалії сьогодення йому не відповідають. Така ситуація нагадує рекламний постер, що затягує застарілий фасад – здалеку ще нічого, але краще не придивлятися.

Закони – це в будь-якому випадку та основа, за умов якої працює цифровий уряд і smart-ініціативи. Так, наприклад, в Німеччині законодавство в сфері захисту персональних даних з’явилося ще в 1970-ті, потім пройшло суворий перегляд в 1990-і і продовжує розвиватися далі. Тут на вимогу приватних власників видаляють будинки з онлайн-панорам і заборонені відеореєстратори. Точніше, вони не заборонені самі по собі, але зображення з них не може бути використано в якості доказів у суді, а значить, і зйомка не має сенсу. Звичайно, такі особливості вносять свої труднощі. Компанії завжди повинні збирати згоди на обробку даних, і навіть туристи змушені підписувати їх усюди. Але при цьому зайва бюрократія гарантує дотримання прав, і це демонструє, що не всяка бюрократія погана, більш того – поки що вона здатна нас і захищати як громадян.

Ще один приклад – Франція, де традиція захисту персональних даних розвинулася з протестів. Спочатку держава намагалася створити єдину базу даних, але наштовхнулася на опір громадянського суспільства. Або свіжіший кейс з Facebook і компанією Cambridge Analytica, яка серйозно зіпсувала репутацію соціальної мережі і навіть привела до зміщення акцентів у бік більш приватного спілкування, яке анонсував Марк Цукерберг. Власне, на хвилі цього скандалу було затверджено Загальний регламент щодо захисту даних (GDPR) ЄС, який дозволяє жителям всіх країн відчувати себе в безпеці не тільки в мережі, але і в реальному житті, з огляду на поширення пристроїв запису звуку і зображень.

У США, до речі, з законодавством теж все не так просто – федерального закону немає, а у різних штатах існують свої нюанси. Найбільш передовий в технологічному плані штат – Каліфорнія – в 2018 році прийняв закон про приватність даних споживачів (CCPA), який вступить в силу в 2020 році. Дворічний термін потрібен, щоб дати компаніям можливість підготуватися до посилення вимог, але, що цікаво, прийняття самого закону підтримували великі гравці ринку на кшталт Apple і Microsoft.

Що ж в Україні? Ми традиційно поспішаємо домогтися результатів, пропустивши попередні етапи. Через це виходять не найвдаліші гібриди, які можуть призвести не до структурних змін, але до неприйняття технологій цілком. Поспішати, зрозуміло, треба, але робити це продумано. Так, нам вкрай потрібні електронні системи контролю та доступу до інформації. Все це принципово важливо, але має рухатися разом з розвитком законодавства, щоб потім не довелося шкодувати про передчасну спробу стрибнути в майбутнє.