На київському вокзалі є один незмінний елемент – практично ніколи не працює головний ескалатор. Хто б не перебував за штурвалом «Укрзалізниці», цей пристрій виявлявся сильнішим за будь-яких рок-реформаторів і ставав символом недолугості і байдужості державного менеджменту до почуттів клієнта.

Скільки в Україні державних підприємств? Згідно із січневими даними Мінекономрозвитку, зареєстровано 3 364 держпідприємства, з яких працює лише 1 594. Сума їхніх активів становить близько 93,3% від загальної вартості всіх працюючих держпідприємств в Україні. І я готовий миритися з цим status quo, якщо ці 1 594 стабільно приносять прибуток, який лише збільшується.

Але недавній звіт вітчизняного Мінекономрозвитку не дає мені приводу для оптимізму. Згідно даних відомства, операційна діяльність 100 найбільших державних підприємств за перші 6 місяців викликає лише розчарування: вони отримали прибуток у розмірі 21,5 млрд гривень. А це чи не вдвічі менше, ніж протягом аналогічного періоду в 2017-му році. У цифровому вираженні – недоотримали майже 15,5 млрд гривень.

У тому ж звіті вказується, що винен у фінансовому падінні всього кластера державних «динозаврів» в значній мірі лише один «мастодонт» – НАК «Нафтогаз України» і його фінансово провальна «дочка» – «Укртрансгаз». В цілому, за вказаний вище період холдинг отримав на 17,7 млрд гривень менше.

До чого я це все веду? До перезрілого питання неефективності державного менеджменту і невідкладності приватизації/закриття ДП. І тут необхідно зробити пару зауважень. По-перше, ми відразу виносимо за дужки природні монополії. Суперечка про їх необхідність або надмірність – не для цієї короткої колонки. По-друге, є безліч держпідприємств, які, навіть якщо б і хотіли, ніколи не будуть прибутковими.

Я ж зараз піднімаю питання про ті структури, які з року в рік паразитують в сферах, де давним-давно повинен був функціонувати ринок. Ті структури, які десятиліттями монополізують покупку сировини, матеріалів і продукції, як і їх продаж, наприклад, за кордоном.

Але навіть якщо б ці «динозаври» були прибутковими, збиток від їх існування (з точки зору ринку, бізнесу і громадян) в кілька разів перекриває відповідні доходи держави. Як, наприклад, розвиватися приватному банківському сектору, якщо відсоток державних банків, які «прикриваються» ФГВФО, після історії з «Приватбанком» досягнув космічних 55%? Що бізнес може зробити з «Укрспиртом» і «Державної продовольчою зерновою корпорацією України»?

Для нормальних бізнесменів це ніяк не риторичні питання, а пункти, з яких формується бізнес-клімат в Україні.