Наприкінці минулого тижня ціни на травневі ф’ючерси американської нафти WTI впали на 300% і пішли в мінус. Слідом за ними значно просіли й інші марки нафти. За травневими пішли і червневі ф’ючерси, які хоч і не такі низькі, але все ж мінімальні. Причина: економіка завмерла через епідемію, а нафтосховища переповнені. Однак в цей критичний момент для ринку нафти цікаво подивитися в інший бік – як на кризу реагує альтернативна енергетика. І, треба сказати, ситуація там цікава.

Початок «весни карантинів» збігся з відкритим протистоянням на ринку нафти. Країни ОПЕК не могли домовитися стосовно рівню видобутку і продовжували качати колосальні обсяги, але економіка поступово зупинялася. Заводи припиняли виробництво, відправляючи персонал на самоізоляцію, авіаперельоти та й взагалі міжнародні пересування теж суттєво зменшилися. Нафти ставало все більше, а потреби – все менше. Коли в ОПЕК нарешті змогли домовитися про рекордне скорочення видобутку, це вже не зупинило падіння. Парадокс в тому, що ще напередодні кризи таке зниження цін простимулювало б колосальний попит на вуглеводневу сировину і відсутність запиту на альтернативну енергетику. Навіщо вкладатися в довгострокові проекти, якщо з дешевою нафтою багатіти можна прямо зараз? Але тепер обставини інші. В середньому в світі споживання впало на рекордні 15%. При цьому компанії, пов’язані із зеленою енергетикою, опинилися в плюсі, тому що їх частка значно зросла. Пояснюється це легко: вже працюючі вітрогенератори і сонячні панелі не так сильно залежать від міжнародного ланцюга поставок, а сховищ не вимагають зовсім. На думку фахівців, криза створює можливості, які при інших умовах в області зеленої енергетики склалися б років через 10.

Звичайно, не можна сказати, що криза підштовхне індустрію вперед. Уже зараз в США говорять про колосальне скорочення в секторі – сотні тисяч людей можуть залишитися без роботи. Як і в інших індустріях, перший удар прийняли на себе малі компанії – ті, хто працював, як то кажуть, руками. Установники сонячних панелей для приватних замовників вже зіткнулися з різким скороченням запитів. Другий фактор – багато зелених проектів фінансуються тими ж нафтогазовими гігантами, які на тлі кризи скорочують витрати. І, зрозуміло, поступово проблема наростає як снігова куля, зачіпаючи все більш масштабні замовлення і все більших клієнтів. Інвестиційні проекти заморожуються до кращих часів. Але аналітики одностайні – тренд на зелену енергію навіть при такому впливі негативних чинників сильніше. За підсумками року в тих же США очікують зростання. На тлі того, що нафтогазовий сектор від банкрутства буде рятувати державу – це виглядає сильно. А якщо ще врахувати, що зараз частка альтернативної енергетики в США вже понад 20% і планується до кінця року додати ще, то це робить сектор все більш значущим. Деякі експерти навіть очікують, що зростання відкриття нових потужностей в другому півріччі перевищить всі останні роки.

Що відбувається в Україні? Тут сектор ще не такий великий, і ситуація для нього швидше небезпечна, ніж позитивна. Гравці вже фіксують затримки поставок обладнання з Китаю і обережно говорять про скорочення кваліфікованого персоналу на 20-30%. Додатковий фактор ризику в Україні – вектор держави на скорочення зелених тарифів. І без того спірне рішення, в момент кризи стає особливо деструктивним. В цьому плані радує тільки те, що Україна в будь-якому випадку йде в фарватері світових трендів, і якщо там позиції альтернативної енергетики зміцняться, то поступово вони будуть розвиватися і тут. Хочеться сподіватися, що перерозподіл сил на світовому енергетичному ринку призведе до того, що і Україна буде серйозніше займатись альтернативними джерелами енергії. Куди приємніше, коли вітер не гуляє в кишенях, а перетворюється в мегавати для міст і промисловості.